Композиції перспективних побудов В творах живопису

Анотація

У малюванні одним з найпростіших способів зробити зображення цікавим і реальним – надати йому глибину за допомогою перспективи. Перспектива допомагає створенню композиції і відчуття глибини, наближає глядача до реальності і дозволяє заглибитись в сюжет твору. Побудова перспективних зображень завжди випливає суто з геометричних систем, але художник керується суб'єктивними оцінками і судженнями, звертаючись до геометричних схем лише як до допоміжного засобу.

Поряд з розробкою геометричних основ теорії перспективи художники Ренесансу намагалися розробити і прості практичні методи побудови перспективних зображень. У своїй практиці вони використовували геометричні побудови лише як допоміжний засіб, що сприяє правильній передачі перспективних явищ [1]. Але звідси, проте, не випливало, що правилам слід були строго дотримуватися у всіх без винятку випадках і що випадкові або навмисні відступи від них повинні неминуче призводити до зниження художнього рівня твору [2]. Розвиток прийомів побудови перспективи в історичному розвитку можна проаналізувати на прикладі певного популярного сюжету.

Проведення порівняльного аналізу живописних робіт митців періоду Ренесансу, надасть змогу відстежити розвиток перспективного мислення у художників того часу та зацікавити для кращого засвоєння матеріалу з лінійної перспективи, на прикладах робіт відомих художників [3]. Та слід відзначити, що у численних випадках перспектива трактувалася надзвичайно складно, з відступами від норми. Класична лінійна перспектива не завжди доречна, а іноді і заважає художнику зобразити свої ідеї на площині аркуша або полотна. І тоді йому на допомогу приходять інші, найрізноманітніші і незвичайні принципи перспективного побудови. Також можна вважати, що живописні роботи, які були аналізовані – симетричні, тобто точка збігу умовно ділить картину навпіл по горизонталі.